Лише той здатний добрим бути, кому довелося від злості вити.
Лише той дізнається дружби ціну, хто випробував друзів зраду.
І лише тому любов дана, хто ненависть пізнав сповна.
Я не скажу тобі, що означає дружба,
Мені здається, слова зайві тут.
Ти лише запитай мене про те, що тобі потрібно,
І я прийду, коли інші не прийдуть.
Помер чоловік. Його пес поруч ліг і теж помер. І ось душа людини стоїть перед брамою з написом Рай густо душа собаки. На брамі напис: з собаками вхід заборонено. Не увійшов чоловік в цю браму, пройшов мимо. Йдуть вони по дорозі, другі ворота, на яких нічого не написано, тільки поруч старець сидить.
– Вибачте, шановний
– Петро я.
– А що за цими воротами? < br /> – Рай.
– А з собакою можна?
– Звичайно
– А там, раніше, що за врата?
– У Пекло. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів
Мільйони людей не замінять тебе.
Ніколи.
Володимир Понкино Твій голос
Серце можна лікувати тільки серцем.
Володимир Виноградов
Я думаю про тебе так багато, що мені навіть дивно, звідки береться час на все інше. Це тому, що все інше – це теж якимось чином ти.
Веніамін Каверін Два капітана
Пообіцяй собі проводити більше часу з тими, хто наповнює твоє життя сенсом. Дорожи чудовими митями, купайся в них. Роби те, що тобі завжди хотілося робити. Взберісь на скелю, на яку ти мріяв піднятися, або навчися грати на трубі. Танцюй в струменях дощу або відкрий нову справу. Навчися любити музику, вивчи ще одну іноземну мову і знову запали здатність захоплюватися, якої ти мав в дитинстві. Не відкладай щастя заради досягнень.
Робін Шарма
Найбільш світлі моменти йдуть так швидко і безповоротно.
Великий Гетсбі
Нудьгувати по кому-то найпрекрасніше з усіх сумних почуттів.
Марія Парр
Я в упор їй дивилася в очі, але спокійно і без страху. Мені здавалося тоді ніби століття її знала і знати ще буду. Спалахували її очі смарагдами дорогоцінними, а по ним калатало сльоза засклена, холодна, проводжали її дощі, в тон забившейся милою матері, а у ній вся печаль попереду.
Так розкриється обов’язково.
Чи не доведеться тоді читати рядки довгі , пункти вірні, все знайде і її знову в по статечність своєму поступову
але не варто напевно мовчати, душу рве на шматки життя святкове, але не плаче дощ почекай, ти знайдеш себе обов’язково.
Згадую зараз я то, що далекі і забуті, ми в собі спонукаємо все, все добре і відкрите.
Може нерозумно, але все-таки так, мені, сестричка, повір виходить, коли почуття накопичити сповна, то вони з повнотою виливаються , адже не плаче повір, сонце, той, хто в собі бачить чиєсь лайка, і не може, на жаль, за нього принести в дар іншим покаяння.
Але а ти, ти малятко, тримайся, дощ затих .. тобі сльози за смаком ??? тобі жити, так страждати за інших, хто удачу зриває на почуттях.
Карина Родачева